Moroccan Mountain Green Belt

Марокканський гірський зелений пояс

Національна програма стійкості гірських водних ресурсів та екосистем

Національна ініціатива щодо безпеки гірських вод та відновлення екосистем

Бачення

TheМарокканський гірський зелений пояс– це довгострокова національна програма відновлення гірських екосистем Марокко, захисту водозбірних басейнів, збільшення природного утримання води, регенерації лісів та ґрунтів, а також зміцнення стійкості гірських регіонів до посухи, лісових пожеж, ерозії та зміни клімату.

Програма розглядає гори не лише як території, що потребують охорони навколишнього середовища, а й як критичний компонентНаціональна водна інфраструктура Марокко.

Здорові гірські екосистеми повинні функціонувати як природна система:

опади → сніг і туман → рослинність → ґрунт → інфільтрація → ґрунтові води → джерела → струмки → річки → водосховища → сільське господарство та громади.

Головна мета програми — відновити та зміцнити цей природний ланцюг.

1. Стратегічні цілі

Програма спрямована на:

відновити гірські водозбірні басейни;

збільшити природне утримання води;

відновити джерела та невеликі водотоки;

повільний поверхневий стік;

зменшити руйнівні раптові повені;

відновити ліси та відкриті лісові масиви;

боротьба з ерозією та деградацією ґрунту;

відновити високогірні пасовища;

зменшити ризик лісових пожеж;

збереження біорізноманіття;

розвивати стале гірське сільське господарство;

підтримка сіл, фермерів та кооперативів;

розвивати екологічний та науковий туризм;

створити довгострокову систему моніторингу гір.

2. Гірська губка

Один з центральних принципів програми — перетворення гірських ландшафтів на природні системи утримання води.

Замість того, щоб дозволяти опадам стікати якомога швидше вниз по схилах, вода повинна поступово:

бути перехопленим;

бути розподіленим по ландшафту;

проникнути в ґрунт;

зберігатися в рослинності та шарах ґрунту;

поповнювати ґрунтові води;

повільно живлять джерела та річки.

Цього можна досягти шляхом:

невеликі інфільтраційні басейни;

контурні улоговини;

тераси;

кам'яні дамби-перевірки;

відновлення водно-болотних угідь;

зони утримання лісової води;

відновлення ґрунтового покриву.

3. Гірські вершини та хребти

Найвищі гірські зони потребують спеціальної стратегії.

Заходи включають:

захист природної високогірної рослинності;

відновлення деградованих територій;

управління сніговим покривом;

збір туману та горизонтальних опадів;

захист від сильних вітрів;

контроль ерозії;

моніторинг опадів та температури.

Гірські хребти та вершини стаютьперший рівень національної системи водозбору.

4. Відновлення лісів

Програма пропонує перейти від простої масової посадки дерев до відновленнястійкі лісові екосистеми.

Підхід включає:

місцеві види дерев;

мішані ліси;

чагарникові угруповання;

трав'яниста рослинність;

ґрунтопокривні види;

мікоризні гриби;

природне відновлення лісу.

Пріоритет надається генетичному різноманіттю та створенню лісів, здатних виживати протягом десятиліть і століть без постійного штучного догляду.

5. Відновлення джерел

Джерела вважаються одним із основних показників здоров'я гірської екосистеми.

Програма включає:

картографування та реєстрація джерел;

відновлення зон поповнення підземних вод;

захист від забруднення;

відновлення рослинності навколо джерел;

управління руйнівним надмірним випасом;

створення невеликих водосховищ;

постійний моніторинг потоку та якості води.

6. Тераси 2050

Історичні гірські тераси можуть стати сучасною інфраструктурою для адаптації до зміни клімату.

Програма включає:

відновлення існуючих терас;

будівництво нових терас там, де це екологічно доцільно;

стабілізація схилів;

накопичення та захист родючого ґрунту та органічної речовини;

посадка фруктових дерев;

розвиток агролісівництва;

управління поверхневим стоком.

Таким чином, тераси функціонують одночасно яксільськогосподарська, протиерозійна та водоутримувальна інфраструктура.

7. Гірське сільське господарство

Програма підтримує малі фермерські господарства та кооперативи, що спеціалізуються на:

фруктові сади;

горіхоплідні культури;

оливки;

лікарські та ароматичні рослини;

бджільництво;

стале тваринництво;

виробництво місцевих харчових продуктів;

агролісівництво.

Водна та екологічна інфраструктура повинні забезпечити економічну основу для підтримки життєздатних гірських громад.

8. Стійкість до лісових пожеж

Створюється інтегрована система:

запобігання → виявлення → стримування → придушення → відновлення.

Він включає:

вогнестійкі ландшафтні зони;

контрольоване управління горючою рослинністю;

стратегічні водні резервуари;

лісові дороги та шляхи екстреного доступу;

автоматизовані станції моніторингу;

спостереження за допомогою дронів;

раннє виявлення димових та теплових аномалій;

відновлення екосистеми після пожежі.

9. Біорізноманіття

Гірський зелений пояс не повинен перетворитися на монокультурний ліс. Він має розвинутися у взаємопов'язану мережу природних екосистем.

Це включає:

лісові коридори;

водні та прибережні коридори;

високогірні притулки;

зони розмноження та заповідники для диких тварин;

середовища існування птахів та запилювачів;

захист вікових та старих дерев;

зони природного відновлення.

10. Цифровий двійник гори DREVO

Для кожної пілотної території створюється цифровий двійник.

Система інтегрує дані про:

топографія;

ґрунти;

рослинність;

ліси;

пружини;

річки;

підземні води;

опади;

сніговий покрив;

лісові пожежі;

ерозія;

біорізноманіття;

сільськогосподарська діяльність.

Це дозволяє оцінювати прогрес не лише за кількістю посаджених дерев, а й зафактичне відновлення функцій екосистеми.

11. Пріоритетні гірські системи

Програма може поступово охоплювати:

Ріф → Середній Атлас → Високий Атлас → Антиатлас → гірські райони південного Марокко.

Для кожної зони слід розробити окремий екологічний та гідрологічний план.

12. Пілотна модель

Перший демонстраційний гірський водозбірний басейн в ідеалі слід управляти як єдину взаємопов'язану систему:

вершина → верхній схил → середній схил → нижній схил → долина → річка → водосховище.

Пілотний проект включає:

цифрове картографування;

відновлення ґрунту;

відновлення лісів;

реставрація терас;

весняне відновлення;

водоутримувальні споруди;

системи стійкості до лісових пожеж;

відновлення біорізноманіття;

демонстраційні ферми;

постійний науковий моніторинг.

13. Інтеграція з Марокканською зеленою лінією

TheМарокканський гірський зелений поясіМарокканська зелена лініяслід розглядати як два взаємодоповнюючі компоненти єдиної національної системи водних ресурсів та стійкості екосистем.

Гірський зелений пояс

Гори → затримка опадів → інфільтрація → джерела → річки → водосховища

Марокканська зелена лінія

Океан → опріснення → зберігання води → відновлення ґрунту → сільське господарство → прибережні екосистеми

Разом вони утворюють пов'язану природну систему:

Гора → Річка → Сільськогосподарські угіддя → Узбережжя → Океан

тоді як додатковий штучний потік води працює у протилежному напрямку:

Океан → Опріснення → Водна інфраструктура → Сільське господарство → Відновлення екосистеми

Довгострокове бачення: 2050–2100 роки

До середини та кінця 21 століття,Марокканський гірський зелений поясможе створити національну мережу відновлених гірських водозборів, лісів, джерел, пасовищ, сільськогосподарських ландшафтів та екологічних коридорів.

Гори більше не розглядатимуться як периферія національної водної стратегії, а як її найвищий та фундаментальний рівень —Природна водонапірна вежа Марокко.

Від гірської вершини до океану — одна жива водна система.