Філософія та місія проекту DREVO

Філософія та місія проекту DREVO

Відновлення землі як створення живої спадщини

Проект DREVO виходить із розуміння, що земля – це не порожня територія, не будівельний майданчик та не одноразовий ресурс для короткострокового отримання вигоди.

Земля є живою системою, в якій з'єднані:

геологічна порода;

вода;

ґрунт;

мікроорганізми та гриби;

рослини та тварини;

клімат;

діяльність людини;

історія території;

життя майбутніх поколінь.

Деградація починається тоді, коли зв'язок між цими елементами руйнуються. Вода швидко залишає територію, ґрунт втрачає структуру та органічну речовину, зникає рослинний покрив, посилюється ерозія, скорочується біорізноманіття, а людина стає все більш залежною від штучного поливу, добрив, хімічного захисту та постійного зовнішнього втручання.

Тому відновлення землі не можна зводити лише до посадки дерев, внесення добрив чи створення сільськогосподарського об'єкта.

Справжнє відновлення означає повернення території здібності:

утримувати та накопичувати воду;

створювати живий ґрунт;

підтримувати різноманітні форми життя;

природно оновлюватись;

пристосовуватись до змін;

накопичувати родючість;

забезпечувати безпечне виробництво;

передавати життєвий потенціал майбутнім поколінням.

Головне завдання проекту не у тому, щоб тимчасово озеленити територію, а тому, щоб запустити довгостроковий процес її одужання.

Земля повинна ставати кращою

Сучасна господарська модель нерідко розглядає землю як поверхню, яку можна використати до виснаження, а потім замінити іншою територією.

Філософія DREVO будується на протилежному принципі:

Земля має ставати краще внаслідок присутності людини.

Людина не повинна залишати після себе:

виснажений і ущільнений грунт;

забруднену воду;

оголену породу;

зруйновані схили;

мертві монокультури;

території, що повністю залежать від хімічних засобів;

системи, які припиняють існування одразу після завершення фінансування.

Кожне покоління має передавати наступним поколінням землю:

більш родючу;

більш вологу;

різноманітнішу;

більш стійку;

краще захищену від ерозії та посухи;

здатну до природного відновлення.

Економічна діяльність вважається виправданою лише тоді, коли вона не руйнує природну основу майбутнього виробництва.

Головний економічний принцип проекту:

Доход повинен виникати зі здоров'я системи, а не з її поступового руйнування.

Відновлення починається не з урожаю

На деградованій, зневодненій, еродованій чи забрудненій землі врожайність не може бути першою метою.

Спочатку необхідно зупинити руйнування:

припинити ерозію та пилення;

захистити водні джерела;

визначити та локалізувати забруднення;

стабілізувати схили;

відновити рослинний покрив;

повернути органічну речовину;

створити умови для ґрунтового життя.

Тільки після цього територія може поступово переходити до продуктивного використання.

Основна послідовність DREVO:

безпека → вода → ґрунт → трави → чагарники → лісостеп → молодий ліс → зріла екосистема → стійкий лісосад.

Лісосад не повинен ставати штучним шаром, накладеним на зруйновану землю. Він має бути результатом її послідовного одужання.

Від каменю до живої екосистеми

Проект розглядає навіть бідну породу та мінеральний реголіт не як марний матеріал, а як можливу основу майбутнього ґрунту.

Шлях від породи до живої землі проходить через:

фізичне та хімічне вивітрювання;

накопичення вологи;

діяльність бактерій;

поява лишайників та мохів;

розвиток трав'яного покриву;

проникнення коріння;

накопичення органічної речовини;

заселення грибами;

діяльність ґрунтових тварин;

формування стійких ґрунтових горизонтів.

Людина здатна підтримувати та прискорювати окремі стадії цього процесу, але не може повністю замінити їх механічним змішуванням матеріалів.

Грунт – це не лише суміш піску, глини, мінералів та компосту. Це жива система зв'язків, що розвивається між водою, породою, корінням, мікроорганізмами, грибами і тваринами.

Коротка формула розвитку проекту:

камінь стає реголітом; реголіт стає ґрунтом; ґрунт народжує траву; трава готує чагарник; чагарник захищає молоде дерево; дерево створює ліс; ліс утримує воду та життя; а людина, ставши зберігачем цього процесу, формує стійкий лісосад і передає його далі.

Пріоритет довгоживучих дерев

Короткоживучі культури дають швидкий результат. Довгоживучі дерева створюють майбутнє території.

Тому проект зберігає пріоритет природотворчих видів:

дуба;

липи;

клен;

ясена;

бик;

в'яза;

каштана;

горіхи;

сосни;

кедрових сосен;

ялиці;

модрини;

інших місцевих довговічних дерев.

Ці рослини висаджуються не тільки для деревини, плодів, горіхів або декоративного ефекту.

Вони створюють:

довготривалий дерев'яний каркас;

глибоку кореневу мережу;

стійкий мікроклімат;

лісову підстилку;

довкілля тварин;

грибні та ґрунтові співтовариства;

насіннєві центри;

генетичну наступність;

зв'язок між поколіннями лісу.

Плодове дерево здатне годувати сім'ю десятиліттями. Старий дуб, липа або кедрова сосна можуть формувати ціле природне середовище протягом кількох століть.

Тому зріла екосистема має складатися виключно з швидкоокупних продуктивних культур. Її основу становлять дерева, цінність яких значно ширша за пряму господарську користь.

Ліс та лісосад

Природний ліс та стійкий лісосад не суперечать один одному. Вони виконують різні, але взаємозалежні функції.

Природний ліс забезпечує:

екологічну стійкість;

природне поновлення;

збереження місцевих видів;

формування ґрунту;

регулювання води;

притулок та корм для тварин;

генетичну різноманітність.

Лісосад забезпечує:

їжу;

плоди, ягоди та горіхи;

лікарська та ароматична сировина;

насіння та посадковий матеріал;

робочі місця;

освітню функцію;

економічну підтримку території.

Стійкий лісосад не повинен витісняти природний ліс. Він вбудовується у відновлену лісову та лісостепову структуру.

Основний принцип:

Не перетворювати весь ліс на сад, а зробити продуктивні зони частиною стійкої природи.

Людина як хранитель

Людина має знання, досвід і технології, але це не робить її абсолютним господарем екосистеми.

Неможливо заздалегідь повністю розрахувати:

всі зв'язки між організмами;

довгострокові зміни клімату;

розвиток ґрунтових угруповань;

поява нових хвороб;

міграцію видів;

наслідки кожного втручання.

Тому управління територією має поєднувати:

наукове планування;

постійне спостереження;

обережний експеримент;

збереження природних процесів;

фіксацію результатів;

готовність визнавати та виправляти помилки;

повага до меж людського знання.

У проекті DREVO людина виступає як:

відновник;

зберігач;

садівник;

дослідник;

організатор;

тимчасово відповідальний за територію.

Він завершує екосистему і має її майбутнім безумовно. Він приймає відповідальність за певний період, розвиває систему та передає її далі.

Час як головний ресурс

Звичайні проекти вимірюються термінами окупності, будівельними етапами та політичними циклами.

Проект DREVO вимірює розвиток землі:

сезонами;

життєвими циклами рослин;

поколіннями дерев;

формуванням ґрунту;

зміною водного режиму;

зміною природних угруповань;

десятиліттями та століттями.

Планування на 150 років означає, що ініціатори свідомо створюють систему, остаточну зрілість якої побачать такі покоління.

Прогноз на 300 років означає визнання того, що сьогоднішні рішення здатні впливати на людей та екосистеми, які ще не існують.

Це потребує іншої етики:

не шукати лише швидку вигоду;

не вважати повільний розвиток недоліком;

не руйнувати довгострокові процеси задля миттєвого результату;

оцінювати рішення щодо наслідків для кількох поколінь;

зберігати можливість виправлення помилок;

заздалегідь створювати систему наступності.

Різноманітність як екологічна страховка

Монокультура може бути продуктивною, але залишається вразливою. Одна хвороба, посуха, спалах шкідників чи зміна температури здатні пошкодити всю однакову систему.

Тому DREVO будується на різноманітності:

видів;

сортів;

екотипів;

генетичних ліній;

віку;

типів кореневих систем;

висоти крон;

термінів цвітіння та дозрівання;

способів розмноження;

природних зон;

господарських функций.

Різноманітність не є декоративним доповненням. Воно є формою екологічної та економічної безпеки.

Загибель одного виду має руйнувати всю систему. Неврожай однієї культури ні позбавляти господарство всіх доходів. Випадання одного покоління дерев не повинне переривати існування лісу.

Природна мозаїка

Зріла територія має бути повністю зайнята однаковим лісом, сільськогосподарським полем чи суцільним лісосадом.

Вона формується як мозаїка:

зрілих лісових ядер;

молодих гаїв;

лісостепів;

лук;

харчових галявин;

водних та болотних зон;

чагарникових ділянок;

розплідників;

насіннєвих гаїв;

ремедіаційних зон;

громадських просторів;

територій природної сукцесії

Така структура підвищує:

біологічна різноманітність;

пожежну стійкість;

опірність хворобам;

різноманітність мікроклімату;

можливість міграції видів;

господарську гнучкість;

стійкість до кліматичних змін.

Кожне дерево має історію

У масовій посадці дерево часто перетворюється на статистичну одиницю. Система екологічної паспортизації DREVO повертає йому індивідуальність.

В історії дерева можуть зберігатися:

походження насіння або саджанця;

місце та дата посадки;

генетична лінія;

люди, які брали участь у посадці;

пережиті посухи, морози та пожежі;

зміни зростання;

хвороби та відновлення;

початок плодоношення;

пов'язані з ним рослини, гриби та тварини;

його насіннєве та вегетативне потомство.

Після 16 років спостереження стійкого дерева або природної зони може бути присвоєний постійний екологічний паспорт.

Такий паспорт означає не право власності на життя, а громадське зобов'язання:

пам'ятати походження об'єкта;

враховувати його під час планування;

захищати його;

зберігати історію;

призначати зберігачів;

вирощувати наступників;

передавати відповідальність далі.

Помилка як частина знання

Довгостроковий проект не може бути абсолютно безпомилковим.

Деякі рослини не приживуться. Деякі методи виявляться недостатньо ефективними. Клімат зміниться. Окремі рішення доведеться переглянути.

Філософія DREVO вимагає:

фіксувати невдачі;

зберігати дані спостережень;

не приховувати негативних результатів;

порівнювати методи;

коригувати плани;

передавати отримані знання іншим територіям.

Помилка стає небезпечною не тоді, коли вона сталася, а тоді, коли її приховали, не вивчили та повторили.

Технології як інструмент

У проекті можуть застосовуватись:

дистанційне зондування;

безпілотні апарати;

спектральні камери;

датчики вологості;

цифрові паспорти;

штучний інтелект;

цифрові двійники;

автоматизований полив;

роботизований моніторинг.

Технології допомагають:

бачити зміни;

виявляти хвороби;

контролювати воду;

зберігати історію об'єктів;

прогнозувати ризики;

порівнювати методи;

приймати точніші рішення.

Проте технологія не замінює природну систему. Вона повинна допомагати людині спостерігати, розуміти та дбайливіше керувати природними процесами, а не створювати ілюзію повного контролю над ними.

Міжпоколінний договір

Проект DREVO можна розглядати як договір між:

тими, хто жив на території раніше;

нинішнім поколінням;

майбутніми людьми;

природними угрупованнями.

Нинішнє покоління одержує землю не лише від попередніх власників. Воно тимчасово сприймає її з майбутнього.

Тому кожен значущий об'єкт та кожна відновлена ​​територія повинні мати:

історію;

відповідального зберігача;

екологічний статус;

паспорт;

архів спостережень;

план розвитку;

механізм передачі відповідальності;

довгострокову мету.

Територія має залежати від одного власника, керівника чи покоління.

Місія DREVO

Місія DREVO – відновлювати деградовані, зневоднені, забруднені та еродовані землі через повернення води, формування живого ґрунту, створення стійких лісів, лісостепів та лісосадів, зберігаючи пріоритет довгоживучих природоутворюючих дерев та передаючи кожну відновлену територію майбутнім.

Проект прагне створювати системи, які одночасно:

відновлюють ґрунт та водний режим;

зберігають природну та генетичну різноманітність;

виробляють безпечну їжу;

забезпечують тварин кормом та місцем проживання;

створюють робочі місця;

розвивають розплідники та переробку;

об'єднують людей навколо турботи про землю;

зберігають знання;

продовжують жити та оновлюватися після відходу їх творців.

Міра успіху

Успіх проекту визначається не кількістю посаджених саджанців та не загальною площею формально озелененої території.

Справжніми показниками є:

зупинена ерозія;

відновлений водний режим;

збільшення органічної речовини;

формування нового ґрунтового горизонту;

повернення грибів та ґрунтових тварин;

природне поновлення дерев;

поява кількох вікових поколінь;

зростання біорізноманіття;

зниження залежності від зовнішнього поливу;

одержання безпечного врожаю;

збереження довгоживучих дерев;

здатність системи переживати кризи;

передача проекту наступному поколінню.

Етичне правило втручання

Перед кожною значною дією необхідно відповісти на п'ять питань:

Чи покращить цей стан води та ґрунту?

Чи підвищить це стійкість території через 25–50 років?

Чи не знищить це природну цінність, що сформувалася десятиліттями чи століттями?

Чи зможе наступне покоління виправити наслідки ухваленого рішення?

Чи залишиться після втручання більше життя, ніж до нього?

Якщо відповідь негативна чи невідома, рішення необхідно переглянути, зменшити його масштаб або попередньо випробувати на експериментальній ділянці.

Основний завіт проекту

Чи не брати у землі більше, ніж вона здатна відновити.

Чи не руйнувати те, що формувалося століттями.

Не виміряти цінність природи лише прибутком.

Чи не залишати майбутнім поколінням наслідки без рішення.

Створювати системи, що продовжують жити після нас.

Коротка формула філософії DREVO

Ми не озеленяємо землю лише заради зовнішнього вигляду. Ми повертаємо їй здатність творити життя.

Ми не вирощуємо лише врожай. Ми вирощуємо ґрунт, воду, ліс та майбутнє.

Ми не вважаємо дерево тимчасовим об'єктом благоустрою. Ми визнаємо його учасником екосистеми та носієм живої історії.

Ми не створюємо проект для одного покоління. Ми починаємо процес, який має тривати століттями.