Підвищення біорізноманіття боліт та заболочених територій

Підвищення біорізноманіття боліт та заболочених територій

Система біорізноманіття живих водно-болотних угідь DREVO

Концепція

У системі DREVO Живі гори болото розглядається як складна мозаїка взаємопов'язаних місцепроживання, а не як однорідна територія, вкрита водою, осокою або очеретом.

Висока біорізноманіття виникає там, де одночасно присутні:

відкрита вода;

мілководдя;

тимчасово затоплювані ділянки;

вологі луки;

осокові угруповання;

болотяні чагарники;

заболочені ліси;

ділянки мертвої деревини;

піщані та гравійні острівці;

торф'яні купини;

невеликі протоки;

ізольовані тихі заплави.

Головний принцип:

Чим різноманітніша структура води, ґрунту, рослинності та мікрорельєфу, тим більше видів може стійко жити на одній території.

1. Основні цілі

Система направлена на:

відновлення місцевих болотних екосистем;

збільшення різноманітності рослин;

відновлення чисельності комах;

створення умов амфібій;

відновлення нерестових зон;

збільшення чисельності водоплавних та навколоводних птахів;

створення середовища для бобрів, видр та інших тварин;

відновлення грибів та мікроорганізмів;

формування екологічних коридорів;

підвищення стійкості болота до посух, пожеж та інвазивних видів.

2. Головна помилка – створення однорідного болота

Велике водоймище однієї глибини з щільною смугою очерету зазвичай підтримує менше видів, ніж мозаїчна система.

Однорідність виникає через:

однакової глибини;

вирівнювання дна;

посадки одного домінуючого виду;

постійного рівня води;

відсутність островів;

видалення деревини;

ізоляції від річки та лісу;

надмірного заростання;

відсутності відкритого ґрунту.

Тому відновлення має створювати безліч невеликих екологічних ніш.

3. Мозаїка глибин

У межах болотного комплексу передбачаються різні рівні води.

Тимчасово вологі краї

Глибина затоплення:

від 0 до 10 см;

частина року ділянка може залишатися без відкритої води.

Значення:

проростання насіння;

розвиток лучних рослин;

харчування куликів;

розмноження окремих комах;

перехід між сушею та болотом.

Дрібноводдя

Глибина:

10-30 см.

Значення:

основна зона болотяних рослин;

нерест земноводних;

кормова територія птахів;

розвиток личинок комах;

швидке прогрівання води навесні.

Середня глибина

Глибина:

30-80 см.

Значення:

відкрита вода;

водні рослини;

риба;

молюски;

укриття для амфібій;

збереження води у посушливий період.

Глибокі чаші

Глибина:

орієнтовно 1,5-3 м;

у великих системах може бути глибше.

Значення:

зимівля риб та амфібій;

збереження води при посусі;

стабілізація температури;

джерело повторного заселення мілководій після екстремальних періодів.

Глибокі зони не повинні займати всю площу.

4. Мікрорельєф

Навіть перепад висоти 10-30 см здатний створити іншу екологічну нішу.

Формуються:

купини;

зниження;

невеликі гряди;

острівці;

улоговини;

тимчасові калюжі;

поглиблення навколо коріння;

старі русла форми.

Мікрорельєф дозволяє рослинам та тваринам вибирати оптимальний рівень вологості.

5. Тимчасові водоймища

Невеликі сезонні калюжі та чаші особливо важливі для біорізноманіття.

Їх переваги:

у них часто відсутня риба;

зменшується хижацький тиск на ікру амфібій;

вода швидко прогрівається;

розвивається спеціалізована мікрофауна;

виникають місця розмноження рідкісних безхребетних.

Такі водоймища не потрібно штучно підтримувати наповненими цілий рік.

Їхнє періодичне пересихання є частиною природного циклу.

6. Відкрита вода

Частина болота повинна залишатись вільною від щільної рослинності.

Відкрита вода необхідна для:

водоплавних птахів;

бабок;

риб;

амфібій;

водяних рослин;

птахів, що полюють;

водяних ссавців.

Рекомендується створювати не одне велике відкрите водоймище, а систему:

невеликих дзеркал води;

потік;

заплав;

глибоких чаш;

відкриті вікна всередині рослинності.

7. Рослинні спільноти

Замість переліку окремих рослин проектуються повноцінні спільноти.

Підводна рослинність

Функції:

виробництво кисню;

укриття для молоді риб;

субстрат для ікри;

стабілізація донних відкладень;

поглинання поживних речовин.

Використовуються лише місцеві види, що відповідають якості води та глибині.

Плаваюча рослинність

Створює:

затінення;

укриття;

місця для водних безхребетних;

захист мальків.

Вона не повинна повністю закривати поверхню води.

Прибережно-водні рослини

Використовуються:

осоки;

ситники;

іриси;

стрілолист;

частуха;

місцеві види рогозу;

інші регіональні болотяні рослини.

Їх розміщують групами, а чи не суцільним одноманітним поясом.

Вологі луки

Складаються з:

місцевих злаків;

квітучого різнотрав'я;

вологолюбних бобових;

низьких осок;

лікарських рослин.

Вологі луки особливо важливі для:

запилювачів;

метеликів;

наземних птахів;

дрібних ссавців;

кормової бази травоїдних.

Кущовий пояс

Може включати:

місцеві верби;

калину;

діра;

крушину;

інші вологолюбні чагарники.

Кущі створюють:

місця гніздування;

захист від вітру;

ягоди;

укриття;

перехід до лісової зони.

Болотяний ліс

На відповідних ділянках формується рідкісний ліс із місцевих вологолюбних дерев.

Можливі пологи:

вільха;

верба;

ясен;

в'яз;

тополя місцевих видів;

берези у відповідних природних зонах.

Ліс не повинен повністю затіняти болото.

Необхідна мозаїка:

ліс;

чагарники;

відкрита вода;

луки;

мілководдя.

8. Обмеження домінуючих видів

Деякі місцеві рослини можуть надмірно розростатися після порушення гідрології або надходження великої кількості поживних речовин.

Особливо уважно контролюються:

очеретяні монополії;

щільні рогозові масиви;

суцільні чагарникові чагарники;

плаваюча рослинність, що повністю закриває воду.

Методи регулювання:

відновлення природного коливання води;

зниження надходження добрив;

вибіркове видалення біомаси;

сезонне косіння окремих секторів;

контрольований випас;

створення глибших відкритих ділянок;

відновлення течії у протоках.

Мета - не знищення домінуючого виду, а запобігання повній монополізації території.

9. Мертва деревина

Частина стовбурів, коріння та гілок повинна залишатися в болоті.

Вона створює:

укриття для риб;

місця відпочинку птахів;

субстрат для грибів;

середовище для водних комах;

укриття для амфібій;

ділянки проростання рослин;

мікрозони уповільненої течії.

Використовуються різні форми:

сухі дерева, що стоять;

частково занурені стволи;

кореневі системи;

дерев'яні острівці;

дрібні гілкові завали.

Не можна залишати деревину там, де вона загрожує мостам, гідротехнічним спорудам чи аварійному шляху води.

10. Камені, гравій та мінеральні острівці

Болото має складатися лише з органічного грунту.

Додаються локальні ділянки:

гравію;

гальки;

пісок;

валунів;

мінерального ґрунту.

Вони використовуються:

рептилії для прогріву;

комахами для розмноження;

рибами для нересту;

птахами для відпочинку;

рослинами відкритих мінеральних ґрунтів.

Мінеральні острівці особливо важливі у заплавних болотах.

11. Острови для птахів

Створюються острови різного типу.

Низькі острови

Використовуються:

куликами;

чайками;

крок за кроком;

іншими птахами відкритих просторів.

Вони повинні мати:

піщано-гравійну поверхню;

низьку рослинність;

захист від наземних хижаків.

Зарослі острови

Використовуються:

качками;

пастушковими птахами;

дрібними співочими птахами.

Дерев'яні платформи

Підходять для:

відпочинку птахів;

гніздування;

спостереження;

встановлення камер.

Не слід створювати дуже багато штучних островів: частина території має розвиватися природно.

12. Амфібії

Для жаб, жаб, тритонів та саламандр необхідні:

сезонні водойми без риби;

мілководдя;

теплі ділянки;

затінені ділянки;

мертва деревина;

вологі наземні укриття;

безпечні міграційні маршрути

Дуже важливо з'єднати болото з оточуючими:

лісами;

лугами;

джерелами;

струмками;

невеликими водоймищами.

Ізольоване болото може не підтримувати стійкі популяції амфібій.

13. Риби

Риба потрібна не у всіх болотних водоймах.

Рекомендується розділяти:

Рибні зони

глибокі чаші;

протоки;

стариці;

постійні водоймища.

Безрибні зони

сезонні калюжі;

невеликі чаші;

водоймища для розмноження амфібій;

окремі дослідні ділянки.

Запуск риби у всі водоймища є помилкою і може різко знизити чисельність амфібій та водних безхребетних.

Використовуються лише місцеві види.

14. Комахи та інші безхребетні

Для підвищення різноманітності створюються умови для:

бабок;

метеликів;

бджіл;

джмелів;

водних жуків;

струмочників;

день;

молюсків;

ракоподібних;

ґрунтових безхребетних.

Необхідні:

квітучі рослини з весни до осені;

відкриті сонячні ділянки;

затінені ділянки;

стояча та поточна вода;

чистий гравій;

деревина різного ступеня розкладання;

відсутність постійного застосування інсектицидів.

15. Запилювальні коридори

Уздовж болота створюється безперервна система цвітіння.

Рання весна

верби;

ранні лучні рослини;

квітучі чагарники.

Весна та початок літа

болотне різнотрав'я;

іриси;

місцеві бобові;

лугові види.

Літо

квітучі вологі луки;

прибережні рослини;

чагарники.

Кінець літа та осінь

пізноквітучі місцеві рослини;

рослини насіннєвих лук;

плодові чагарники.

Це пов'язує болото з Бджолина екосистема DREVO та навколишнім сільським господарством.

16. Птахи

Для різних груп птахів потрібні різні умови.

Водоплавні

відкрита вода;

мілководдя;

острови;

захищені чагарники.

Кулики

вологий відкритий мул;

низькі береги;

сезонні мілини;

неглибока вода.

Тростинні види

ділянки густої високої рослинності;

спокійні заплави;

відсутність постійного занепокоєння.

Хижі птахи

високі дерева;

сухі стволи;

оглядові точки;

достатня кормова основа.

Лісові птахи

заболочені ліси;

чагарники;

дуплисті дерева;

мертва деревина.

17. Ссавці

Болотяний комплекс може підтримувати:

бобрів;

видра;

водяних полівок;

землероек;

кажанів;

козуля;

кабанів;

інших місцевих тварин.

Для цього необхідні:

тихі зони;

берегові укриття;

деревина;

чагарники;

екологічні коридори;

безпечні переходи через дороги;

обмеження нічного висвітлення.

18. Бобри як інженери біорізноманіття

Там, де бобри є місцевим видом та їх повернення допустимо, вони здатні створювати:

ставки;

протоки;

дерев'яні острови;

затоплені ліси;

мілководдя;

ділянки мертвої деревини;

різноманітний мікрорельєф.

Проте їхня діяльність має контролюватись поруч із:

дорогами;

населеними пунктами;

сільськогосподарськими землями;

мостами;

дамбами.

Застосовуються:

захисні сітки на деревах;

регулюючі пристрої у греблях;

обхідні канали;

безпечні зони затоплення

19. Гриби та мікроорганізми

Біорізноманіття болота неможливе без невидимої частини екосистеми.

Підтримуються:

мікоризна гриби;

сапротрофні гриби;

бактерії донних відкладень;

мікроорганізми ризосфери;

водні біоплівки;

найпростіші.

Для їх розвитку необхідні:

мертва деревина;

різні типи органіки;

відсутність токсичних хімікатів;

стабільна вологість;

чергування кисневих та малокисневих мікрозон.

Не можна безконтрольно вносити готові мікробіологічні суміші. Пріоритет набувають місцеві природні спільноти.

20. Зв'язок із навколишнім ландшафтом

Навіть якісно відновлене болото буде бідним, якщо воно ізольоване.

Створюються екологічні зв'язки:

лісами;

вологими луками;

річками;

струмками;

джерелами;

сільськогосподарськими лісосмугами;

другими болотами;

прибережними територіями.

Використовуються:

лісові коридори;

смуги чагарників;

водоохоронні буфери;

ланцюжки малих водойм;

проходи під дорогами;

зелені мости;

темні коридори без інтенсивного освітлення.

21. Буферна зона

Навколо болота утворюється захисний пояс.

Він затримує:

добрива;

пестициди;

ґрунтові частки;

дорожній стік;

шум;

світ;

вплив людей.

Структура буфера може включати:

прибережну болотну рослинність;

вологий луг;

чагарниковий пояс;

рідкісний ліс;

агролісівницьку зону;

сільськогосподарських земель.

Ширина визначається:

ухилом;

типом ґрунту;

інтенсивністю сільського господарства;

ризиком забруднення;

цінністю болота.

22. Інтеграція із сільським господарством

Біорізноманіття може підтримуватися без винятку господарську діяльність.

Допустимі:

сезонне сінокосіння;

палюдикультура;

обмежений ротаційний випас;

збирання насіння;

вирощування болотяних культур;

екологічне бджільництво;

розплідники місцевих рослин.

Але запроваджуються правила:

різні терміни косіння на різних ділянках;

збереження нескошених смуг;

заборона роботи у сезони розмноження чутливих видів;

обмеження техніки;

заборона осушення;

відмова від пестицидів у буферній зоні.

23. Мозаїчне скошування

Суцільне одночасне косіння знищує укриття та кормову базу.

Застосовується система:

щорічно скошується лише частина території;

інші ділянки залишаються нескошеними;

графік змінюється за роками;

зберігаються зимуючі стебла;

ділянки розмноження не торкаються.

Орієнтовна логіка:

20–30% вологих лугів скошується цього року;

20-30% - у наступному;

частина ділянок залишається без косіння кілька років.

Точні терміни залежить від місцевих видів.

24. Контрольований випас

Помірний випас здатний:

запобігати заростанню чагарниками;

створювати різну висоту травостою;

формувати відкриті ґрунтові ділянки;

підвищувати мозаїчність.

Але надмірний випас викликає:

витоптування;

руйнування берегів;

забруднення води;

знищення рослинності;

ерозію.

Використовуються:

невеликі стада;

короткі періоди;

тимчасові огородження;

зони повного спокою;

контроль стану ґрунту.

25. Управління водою для біорізноманіття

Постійно однаковий рівень води знижує різноманітність.

По можливості зберігаються природні сезонні коливання:

весняне наповнення;

літнє зниження;

осіннє відновлення;

окремі роки вищого затоплення;

періоди оголення мулу.

Але коливання не повинні призводити до:

руйнівного пересихання торфу;

загибелі всієї водної рослинності;

неконтролируемому паводку;

засолению;

пошкодження інфраструктури.

26. Боротьба з інвазивними видами

Робота розпочинається з раннього виявлення.

Використовуються:

фотомоніторинг;

спектральна зйомка;

Дрон TREVO AeroSense;

спостереження спеціалістів;

громадянська наука;

автоматичне розпізнавання.

Методи видалення:

ручне видалення;

точкове косіння;

вилучення кореневищ;

затінення;

зміна водяного режиму;

біологічні методи лише після серйозної оцінки.

Не допускається широке застосування гербіцидів без нагальної потреби.

27. Зони спокою

Частина болотного комплексу має бути повністю закрита для регулярного відвідування.

Такі зони необхідні для:

гніздування;

зимівлі;

розмноження;

відпочинку мігруючих птахів;

укриття великих тварин.

Доступ дозволяється:

науковим групам;

роботизованим платформам;

обслуговуючому персоналу;

лише у встановлені періоди.

28. Екологічний туризм

Відвідування організується так, щоби не руйнувати екосистему.

Створюються:

підняті настили;

спостережні вежі;

приховані пункти спостереження;

маршрути периферією;

обмежені сезонні стежки;

освітні майданчики

Забороняється спрямовувати потік відвідувачів через природне ядро.

29. Штучне освітлення та шум

Болота особливо чутливі до нічного світла.

Необхідно:

виключити постійне висвітлення природного ядра;

використовувати тепле направлене світло;

застосовувати датчики руху;

знижувати шум техніки;

обмежувати нічні заходи;

зберігати темні коридори для кажанів та комах.

30. Обсерваторія «Жива гора»

Система моніторингу фіксує:

види рослин;

птахів;

амфібій;

риб;

комах;

ссавців;

гриби;

інвазивні види;

рівень води;

якість води;

температуру;

сезонні зміни.

Використовуються:

фотопастка;

акустичні датчики;

підводні камери;

автоматичні станції;

аналіз екологічної ДНК;

дрони;

Рівер Ровер Скаут.

31. Екологічна ДНК

Аналіз eDNA дозволяє виявляти присутність організмів за генетичним матеріалом у воді та ґрунті.

Він може застосовуватися для виявлення:

риб;

амфібій;

молюсків;

рідкісних видів;

інвазивних організмів

Метод доповнює, але не замінює:

польові спостереження;

пастки;

візуальний облік;

акустичний моніторинг

32. Гірський цифровий двійник

Цифровий двійник відображає:

глибини;

рослинні угруповання;

сезонні затоплення;

місця розмноження;

екологічні коридори;

зони спокою;

поширення інвазивних видів;

результати відновлювальних робіт.

Він дозволяє моделювати:

зміна рівня води;

надмірне заростання;

посуху;

паводок;

вогонь;

поява нового виду;

вплив косіння чи випасу.

33. Індекс біорізноманіття DREVO Wetlands

Для оцінки використовується як кількість видів.

Система враховує:

кількість місцевих видів;

рідкісні види;

функціональні групи;

різноманітність середовища існування;

зв'язність з іншими територіями;

стійкість популяцій;

частку інвазивних видів;

якість води;

природність гідрології;

успіх розмноження.

Збільшення числа видів, що спостерігаються, за один сезон ще не означає відновлення повноцінної екосистеми.

34. Етапи підвищення біорізноманіття

Етап 1 - діагностика

Вивчаються:

гідрологія;

рельєф;

ґрунти;

рослинність;

тварини;

забруднення;

інвазивні види;

історичний стан.

Етап 2 - відновлення води

закриття дренажів;

відновлення затоплення;

створення безпечних переливів;

повернення сезонних коливань.

Етап 3 - створення рельєфу

мілководдя;

глибокі чаші;

острови;

купини;

тимчасові водоймища;

протоки.

Етап 4 - відновлення рослинності

природне поновлення;

посадка місцевих видів;

створення вологих лук;

відновлення чагарників та лісу.

Етап 5 - створення місць проживання

деревина;

каміння;

гравій;

острови;

нерестилища;

укриття.

Етап 6 - відновлення зв'язності

коридори;

буфери;

переходи;

ланцюжки малих водойм.

Етап 7 - довгострокове управління

мозаїчне скошування;

регульований випас;

контроль інвазивних видів;

моніторинг;

адаптація проекту.

35. Запланована структура пілотного болота

Для умовної ділянки площею 100 га може застосовуватися така відправна модель:

Зони можуть перекриватися. Не універсальний норматив, а вихідна схема для проектування.

36. Показники успішного відновлення

Через 3-5 років оцінюються:

відновлення гідрології;

поява місцевих рослин;

збільшення чисельності амфібій;

поява водних комах;

використання території птахами;

скорочення площі інвазивних видів

Через 10-20 років:

формування стійких рослинних угруповань;

стабільне розмноження тварин;

поява мертвої деревини різних стадій;

розвиток болотного лісу;

відновлення харчових кіл;

підвищення зв'язності з навколишніми екосистемами.

Через 30-50 років:

екосистема, що самопідтримується;

мінімальна потреба у технічному втручанні;

стійкість до кліматичних коливань;

розвинена мозаїка місцеперебування;

природне оновлення рослин та тварин.

37. Що не можна робити

Не допускається:

висаджувати десятки видів без відновлення гідрології;

перетворювати все болото на глибокий став;

запускати рибу у всі водоймища;

масово видаляти мертву деревину;

засаджувати всю територію очеретом;

використовувати чужорідні декоративні рослини;

вирівнювати береги;

створювати круті бетонні кромки;

проводити суцільне щорічне косіння;

освітлювати природне ядро ​​вночі;

перетворювати болото на парк із високою відвідуваністю;

випускати тварин без оцінки екосистеми;

вважати кількість висаджених видів головним показником успіху.

38. Інтеграція з DREVO Living Mountains

Система підвищення біорізноманіття поєднується з:

Гірська губка DREVO;

Відновлення Маунтін-Спрінгс;

Гірсько-лісові коридори;

ДЕРЕВО Чисті річки;

Відновлення річки Ровер;

Рівер Ровер Скаут;

Лісовий резерв DREVO;

Обсерваторія «Жива гора»;

Гірський цифровий двійник;

Дрон TREVO AeroSense;

ДЕРЕВНИЙ ШТУЧНИЙ УМІН;

DREVO Розумне сільське господарство;

AMCWSRI.

Місія

Підвищення біорізноманіття боліт у системі DREVO Живі гори означає не штучне накопичення максимальної кількості видів, а відновлення умов, у яких місцеві види здатні самостійно жити, розмножуватися та переміщатися ландшафтом.

Здорове болото повинне містити одночасно:

воду та сушу;

світло та тінь;

відкриті простори та укриття;

молоду та стару рослинність;

живу та мертву деревину;

постійні та тимчасові водоймища;

спокійні зони та ділянки руху води.

Саме така мозаїка перетворює заболочену територію на живий вузол біорізноманіття, що зв'язує ліси, джерела, річки, сільськогосподарські землі, заплави та узбережжя в єдину екологічну систему.