Система екологічної паспортизації рослин та природних зон

Система екологічної паспортизації рослин та природних зон

Присвоєння постійного паспорта після досягнення 16 років

У рамках довгострокової програми відновлення деградованих земель передбачається створення єдиної системи паспортизації:

окремих довгоживучих дерев;

груп дерев та рослинних угруповань;

природних та відновлювальних зон;

лісових ділянок;

лісостепів;

лісосадів;

водних та вологих екосистем;

ремедіаційних територій;

насіннєвих гаїв;

старих природних ядер.

Постійний екологічний паспорт присвоюється рослині чи природній зоні після досягнення віку 16 років або після 16 років безперервного спостереження та сталого розвитку.

Шістнадцятирічний рубіж сприймається як перехід від стадії формування до стадії підтвердженої життєздатності.

На цей час можна достовірніше оцінити:

приживання;

стійкість до місцевого клімату;

стан кореневої системи;

швидкість зростання;

форму крони;

опірність хворобам;

участь у природоутворенні;

взаємодія з іншими видами;

здатність до природного відновлення;

екологічну цінність;

необхідність спеціальної охорони.

1. Два рівні реєстрації

Попередня реєстрація

Кожне висаджене дерево, рослинна група або природна зона, що створюється, реєструється з моменту:

посадки;

посіву;

початку природного відновлення;

офіційного включення території до програми.

Об'єкт отримує тимчасовий ідентифікаційний номер та попередню цифрову картку.

У ній фіксуються:

дата посадки чи початку спостереження;

вид;

сорт чи походження;

джерело насіння чи саджанця;

координати;

призначення;

стан ґрунту;

відомості про воду;

проведені роботи;

фотографії;

відповідальний оператор.

Попередня картка супроводжує об'єкт упродовж перших 16 років.

Постійний екологічний паспорт

Після проходження шістнадцятирічного періоду проводиться комплексне обстеження.

Якщо рослина чи зона підтвердили стійкість, їм присвоюється:

постійний реєстраційний номер;

екологічний статус;

категорія природної цінності;

режим подальшого керування;

цифровий паспорт;

запис у довгостроковому реєстрі DREVO.

Паспорт зберігається протягом усього циклу об'єкта.

2. Чому обрано вік 16 років

Шістнадцять років – це досить тривалий період, щоб рослина чи природна зона пройшли кілька критичних циклів:

посушливі роки;

вологі сезони;

сильні морози;

періоди спеки;

спалахи шкідників;

конкуренцію із сусідніми рослинами;

зміна ґрунту;

перебудову кореневого простору;

початок формування стійких зв'язків із грибами та мікроорганізмами.

Для швидкорослих видів 16 років дозволяють оцінити їхню зрілу функцію.

Для довгоживучих дерев – дуба, липи, клена, ясеня, кедрових сосен та інших – це ще молода стадія, але вже достатня для підтвердження:

правильності вибору місця;

життєздатності;

якості походження;

перспективи довгострокового збереження;

Участь у майбутньому дерев'яному каркасі.

Вік 16 років означає завершення спостереження. Він означає перехід до постійного статусу.

3. Паспорт окремої рослини

Індивідуальний паспорт насамперед надається:

довгоживучим природотворчим деревам;

маточних рослин;

рідкісні види;

цінних місцевих форм;

насіннєвим деревам;

історично та культурно значущим рослинам;

рослинам із винятковою стійкістю;

деревам, які пережили пожежу, посуху або іншу значну подію;

видатним плодовим та горіхоплодним екземплярам.

Основні відомості

4. Категорії рослин після паспортизації

Категорія A - природоутворююче дерево

До неї належать життєздатні екземпляри довгоживучих видів, що формують майбутню основу території:

дуб;

липа;

клен;

ясен;

бук;

в'яз;

кедрова сосна;

каштан;

волоський горіх;

інші регіонально значимі види.

Такі дерева отримують пріоритетний захист.

Їх не можна видаляти лише заради:

розширення господарської зони;

короткострокового збільшення врожаю;

спрощення механізованого догляду;

заміни більш швидкозростаючу культуру.

Категорія B - насіннєва або маточна рослина

Рослина показала:

гарну стійкість;

здоровий розвиток;

якісне плодоношення;

відповідність місцевим умовам;

цінну генетику.

Його насіння, живці, відведення або щеплення використовується для подальшого розмноження.

Категорія C - екосистемно цінна рослина

Об'єкт особливо важливий для:

запилювачів;

птахів;

грибів;

ґрунтові утворення;

водного режиму;

захисту від вітру;

зміцнення схилів;

формування мікроклімату

Категорія D - продуктивна рослина лісосаду

Рослина має підтверджену харчову чи господарську цінність:

стійко плодоносить;

дає якісне насіння;

має стабільну врожайність;

не створює надмірної конкуренції;

безпечно для використання.

Категорія R — відновлювальні споруди

Рослина працює на забрудненій території та виконує функції:

фітостабілізації;

фітоекстракції;

зміцнення ґрунту;

очищення води;

запобігання пиленню.

Його біомаса враховується окремо і не допускається у харчовий чи кормовий цикл.

Категорія N - спостерігається рослина

Рослина збереглася, але ще не виявила достатньої стійкості чи цінності. Його паспорт набуває тимчасово обмеженого статусу з повторною оцінкою.

5. Паспорт природної зони

Природна зона отримує паспорт як за віком, а й після підтвердження її екологічної стійкості.

До паспортизації допускаються:

ділянку молодого лісу;

лісостепова зона;

луг;

лизати;

природний гай;

водно-болотна зона;

прибережна смуга;

протиерозійну ділянку;

захисна лісосмуга;

ремедіаційний сектор;

насіннєвий гай;

територія природної сукцесії

Паспорт зони включає

Загальну інформацію

ім'я;

унікальний код;

площа;

межі;

координати;

дата створення або початок відновлення;

відповідальна організація;

режим використання.

Історію території

колишній стан;

тип деградації;

забруднення;

ерозію;

водний дефіцит;

пожежі;

вирубки;

колишнє господарське використання;

проведені відновлювальні роботи.

Ґрунтовий профіль

глибина родючого горизонту;

вміст органічної речовини;

структура;

щільність;

рН;

засолення;

вологість;

інфільтрація;

біологічна активність;

концентрація забруднювачів.

Водний паспорт

джерела води;

поверхневий стік;

ґрунтові води;

сезонна вологість;

водоймища;

дренаж;

зони затоплення;

здатність утримувати опади;

якість води.

Рослинність

повний перелік основних видів;

кількість ярусів;

вікова структура;

частка довгоживучих дерев;

природне поновлення;

щільність підросту;

стан чагарників;

трав'яний покрив;

інвазивні види;

рідкісні та охоронювані рослини.

Біорізноманіття

птахи;

ссавці;

земноводні;

рептилії;

запилювачі;

ґрунтові організми;

гриби;

ключові місця проживання;

екологічні коридори.

Екологічні функції

ґрунтоутворення;

накопичення вуглецю;

утримання води;

зниження температури поверхні;

захист від вітру;

запобігання ерозії;

фільтрація стоку;

підтримка запилювачів;

виробництво їжі;

рекреаційна та освітня цінність.

6. Категорії природних зон

Зона I - формується

Екосистема розвивається, але ще залежить від постійного догляду:

полив;

підсаджування;

захисту від ерозії;

боротьби з інвазивними видами;

активного керування ґрунтом.

Зона II - стабілізована

Основні деградаційні процеси зупинено:

ґрунт закритий;

ерозія значно знижена;

водний режим покращено;

сформовано стійкий рослинний покрив.

Зона III - самопідтримується

Зона демонструє:

природне поновлення;

стійкий кругообіг органічної речовини;

здатність переживати кліматичні коливання;

низька залежність від зовнішніх ресурсів.

Зона IV - природотворча

Сформувався довгостроковий дерев'яний та екологічний каркас.

Є:

довгоживучі дерева;

різні вікові групи;

лісова підстилка;

розвинена грибна мережа;

природне відновлення;

складна структура місцепроживання.

Зона V - особливо цінна успадкована екосистема

Зона має виняткову цінність і має передаватися майбутнім поколінням без зміни основного призначення.

Такий статус можуть набути:

старі гаї;

зрілі діброви;

насіннєві ліси;

рідкісні лісостепові комплекси;

стійкі водно-болотні системи;

видатні лісосади;

дільниці з рідкісними видами;

природні ядра проекту DREVO.

7. Умови отримання паспорта у 16 ​​років

Постійний паспорт не надається автоматично лише за фактом віку.

Необхідно підтвердити такі критерії.

Для окремої рослини

рослина жива і зберігає стійке зростання;

відсутні критичні ушкодження;

підтверджено належність до виду;

відомі походження та місцезнаходження;

дерево не становить безпосередньої небезпеки;

визначено його екологічну функцію;

проведено обстеження ґрунту;

оформлено фотолітопис;

визначено майбутній режим догляду.

Для природної зони

визначено юридичні та просторові кордони;

є історія спостережень;

зупинено основні процеси деградації;

ґрунт має стійкий рослинний покрив;

відсутня неконтрольоване поширення забруднень;

існує вікова та видова різноманітність;

сформовано основні екологічні зв'язки;

ведеться моніторинг води та ґрунту;

встановлено режим використання та охорони.

8. Переоцінка паспортів

Паспорт не є статичним документом.

Основне обстеження проводиться:

при досягненні 16 років;

потім у віці 25 років;

50 років;

75 років;

100 років;

150 років;

далі через кожні 25–50 років.

Додаткове обстеження проводиться після:

вогонь;

повені;

сильної посухи;

масового захворювання;

урагану;

забруднення;

будівельного впливу;

суттєвої зміни водного режиму.

Для молодих та проблемних об'єктів можливий контроль кожні 3–5 років.

9. Цифровий паспорт

Кожен об'єкт отримує цифровий запис, пов'язаний із картою території.

Доступ до паспорта може здійснюватися через:

QR-код;

NFC-мітку;

номер на карті;

мобільний додаток;

цифровий двійник території;

громадський екологічний портал.

Цифровий паспорт може містити:

координати;

фотографії;

тривимірну модель;

історію зростання;

результати аналізів;

відомості про походження;

заходи щодо догляду;

екологічну цінність;

прогноз розвитку;

обмеження використання;

інформацію для відвідувачів.

Для рідкісних та вразливих об'єктів точні координати можуть бути закриті від публічного доступу.

10. Маркування на території

Поруч із паспортизованими об'єктами можуть розміщуватися довговічні інформаційні знаки.

На знаку вказуються:

назву;

вид;

вік;

реєстраційний номер;

категорія;

рік присвоєння паспорта;

QR-код;

короткий опис екологічної ролі.

Знаки не повинні:

ушкоджувати ствол;

вростати у дерево;

обмежувати зростання;

містити токсичні матеріали;

ставати джерелом травм.

Маркування встановлюється на окремій опорі або у безпечній прикореневій зоні.

11. Правовий та охоронний режим

Після паспортизації цінні рослини та зони одержують певний рівень захисту.

Для природотворчих дерев та особливо цінних зон передбачається:

заборона необґрунтованої вирубки;

обов'язкова експертиза перед втручанням;

захисна зона навколо коріння;

обмеження земляних робіт;

заборона забруднення;

контроль будівництва;

обов'язкове відновлення у разі пошкодження;

спеціальне рішення у разі видалення небезпечного дерева.

Якщо старе дерево стає аварійним, його екологічна функція по можливості зберігається:

частина стовбура залишається як місцеперебування;

деревина використовується усередині природної зони;

провадиться посадка дерева-наступника;

зберігається запис в історичному реєстрі.

12. Дерева-наступники

Кожному особливо цінному дереву, що довго живе, бажано призначити одне або кілька дерев-наступників.

Вони можуть бути:

вирощені з його насіння;

розмножені в розпліднику;

вибрані серед природного підросту;

висаджені поруч із маточним деревом;

розміщені в резервному насіннєвому гаю.

Це забезпечує безперервність генетичної та природотворчої лінії.

Принцип спадкоємності особливо важливий для:

дубів;

вапно;

клени;

ясен;

кедрових сосен;

бук;

в'язів;

каштанів;

горіхів.

13. Паспорт стійкого лісосаду

Лісосад може отримати постійний паспорт після 16 років розвитку, якщо він відповідає таким вимогам:

сформовано стійку деревну основу;

присутні довгоживучі природоутворюючі види;

ґрунт постійно закритий;

відновлено кругообіг органічної речовини;

існує кілька рослинних ярусів;

забезпечене безперервне цвітіння;

підтримуються запилювачі;

працює водозбірна система;

є природне відновлення;

харчові та ремедіаційні зони розділені;

урожай безпечний;

ведеться облік сортів та рослин;

є план розвитку наступні 25–50 років.

У паспорті лісосаду окремо вказується співвідношення:

природних ділянок;

продуктивних зон;

лісостепових просторів;

водних зон;

старих ядер;

розплідників;

ремедіаційних територій;

інфраструктури.

14. Паспорт як інструмент міжпоколінської відповідальності

Екологічний паспорт – це не просто табличка чи технічний документ.

Він є формою визнання того, що рослина чи природна зона:

пройшли період становлення;

довели свою життєздатність;

набули самостійної екологічної цінності;

повинні враховуватися за майбутніх рішень;

передаються наступним поколінням як живий спадок.

Паспортизація дозволяє зберігати пам'ять:

хто посадив дерево;

звідки походило насіння;

які кліматичні події воно пережило;

яку роль виконувало;

які тварини та рослини були з ним пов'язані;

хто відповідав за його збереження;

які покоління продовжили його лінію.

15. Основний принцип системи

До 16 років рослина або природна зона проходять період формування, випробування та спостереження. Після 16 років, під час підтвердження стійкості, об'єкт отримує постійний екологічний паспорт, статус та довгостроковий режим управління.

Послідовність виглядає так:

посадка або початок відновлення → попередня реєстрація → 16 років спостереження → екологічна експертиза → постійний паспорт → охорона → періодична переоцінка → передача наступному поколінню.

Ця система перетворює окремі посадки на документовану живу спадщину, розраховану не на один господарський цикл, а на 150–300 років.