Використання підщепи та щепи

Використання підщепи та щепи

У системі відновлення земель, створення лісів та стійких лісосадів DREVO

1. Загальна концепція

Використання підщепи та прищепи дозволяє об'єднати в одній рослині два різні набори якостей:

підщепа формує кореневу систему та нижню частину рослини;

щеплення формує надземну частину, крону, цвітіння та плоди.

Таким чином, одне дерево може поєднувати:

стійкість до місцевого ґрунту;

посухостійкість;

морозостійкість;

опірність ґрунтовим хворобам;

необхідну силу зростання;

цінний сорт;

висока якість плодів;

культурна та генетична спадщина.

Підщепа багато в чому визначає розмір і силу зростання дерева, а також може впливати на його стійкість до ґрунтових хвороб. Щеплення зберігає основні сортові ознаки надземної частини.

В рамках проекту DREVO щеплення розглядається не тільки як садівничий прийом, але і як інструмент:

адаптації рослин до відновлених земель;

збереження рідкісних сортів;

прискореного формування лісосаду;

використання стійких місцевих кореневих систем;

підвищення різноманітності;

поступової модернізації існуючих насаджень

Основний принцип:

підщепа пов'язує дерево із землею, а щеплення визначає його продуктивну і спадкову функцію.

2. Значення підщепи

Підщепа відповідає за взаємодію рослини з ґрунтом та підземною частиною екосистеми.

Він впливає на:

глибину та поширення коренів;

стійкість дерева до посухи;

переносимість перезволоження;

пристосованість до кислотності чи лужності;

стійкість до засолення;

здатність рости на бідних ґрунтах;

опірність окремим ґрунтовим хворобам та шкідникам;

силу зростання;

кінцеву висоту дерева;

термін вступу до плодоношення;

стійкість до вітру;

довговічність дерева;

потреба в опорі та догляді.

Тому вибір підщепи має починатися не з бажаного сорту плодів, а з аналізу ділянки.

Спочатку вивчаються:

клімат;

глибина ґрунту;

тип реголіту або андозолю;

вологість;

дренаж;

рН;

вміст солей;

забруднювачі;

морозні зниження;

вітрове навантаження;

гаданий термін життя дерева.

Після цього вибирається підщепа, здатна стійко існувати в цих умовах.

3. Значення щепи

Щеплення визначає основні властивості надземної частини рослини:

сорт;

форму та якість плодів;

терміни цвітіння;

терміни дозрівання;

врожайність;

смакові властивості;

колір та форму плодів;

особливості крони;

якість деревини молодих пагонів;

частина стійкості до хвороб крони;

культурну та історичну цінність.

Щеплення дозволяє точно розмножити сорт, оскільки дерева, вирощені з насіння, зазвичай повністю не повторюють властивості материнської рослини. Для збереження конкретного сорту використовують вегетативний матеріал - щеплення або нирку.

У проекті DREVO щеплення може виконувати одну або кілька функцій:

харчову;

насіннєву;

культурний;

селекційну;

освітню;

колекційну;

адаптаційну;

експериментальну.

4. Основні цілі щеплення у проекті

4.1. Адаптація сортів до місцевого ґрунту

Цінний сорт може погано зростати на:

сухий;

кам'янистої;

важкий;

кислий;

лужний;

перезволоженою;

слаборозвиненому грунті.

У такому випадку його прищеплюють на підщепу, краще пристосовану до місцевого ґрунтового профілю.

Це особливо важливо при освоєнні:

відновленого реголіту;

порушених андосолів;

схилів;

посушливих земель;

територій із неоднорідною глибиною ґрунту;

ділянок із обмеженим поливом.

4.2. Збереження старих та місцевих сортів

Щеплення дозволяє зберегти сорт навіть тоді, коли старе маточне дерево:

гине;

стає аварійним;

пошкоджено пожежею;

уражено хворобою;

знаходиться на території майбутнього будівництва;

втрачає продуктивність.

До видалення чи загибелі цінного дерева з нього збираються:

живці;

нирки;

насіння;

зразки для генетичного архіву

Щепи розміщуються на кількох підщепах і в різних природних зонах, щоб одна випадкова загибель не знищила сортову лінію.

4.3. Прискорення створення лісосаду

Сіянець плодового дерева може довго зберігати ювенільний стан та давати непередбачувані плоди.

Щеплене дерево зазвичай дозволяє:

раніше одержати відомий сорт;

точніше планувати врожай;

контролювати розміри крони;

швидше формувати продуктивні зони;

зберігати перевірені якості.

Однак швидке плодоношення не повинно ставитися вище за формування здорової кореневої системи.

4.4. Перещеплення існуючих дерев

Здорові, але малоцінні або невідповідні за сортом дерева можна не викорчовувати, а перещеплювати.

Зберігаються:

розвинена коренева система;

сформована ґрунтова зона;

мікоризна зв'язок;

стійкість дерева до місця;

частина стовбура та скелетних гілок.

На дерево вводиться один або кілька нових сортів.

Такий спосіб особливо корисний за умови поступової модернізації лісосаду без повного знищення вже сформованої структури.

4.5. Створення багатосортних дерев

На одному сумісному підщепі можуть розміщуватися кілька сортів одного або близького виду.

Це дозволяє:

збільшити сортову різноманітність на малій площі;

забезпечити перехресне запилення;

розподілити терміни цвітіння;

розтягнути період збирання врожаю;

зберегти рідкісні сорти;

створити демонстраційні та освітні дерева.

Багатосортне дерево вимагає постійного контролю, оскільки одна щепа може рости сильніше за інших і поступово придушувати їх.

5. Типи підщеп

Насіннєвий підщепа

Вирощується із насіння.

Зазвичай він:

формує сильну кореневу систему;

краще закріплює дерево;

здатний глибше освоювати ґрунт;

може бути довговічним;

відрізняється генетичною різноманітністю;

який завжди забезпечує однакову силу зростання всіх дерев.

Насіннєві підщепи особливо важливі для:

великих лісосадів;

сухих територій;

лісостепів;

дільниць з мінімальним доглядом;

довгоживучих дерев;

створення генетично різноманітних популяцій.

Вони підходять там, де головною метою є не компактність, а стійкість та довговічність.

Клонова підщепа

Розмножується вегетативно і тому зберігає відносно однакові властивості.

Він дозволяє точніше контролювати:

висоту дерева;

силу зростання;

терміни плодоношення;

щільність розміщення;

особливості кореневої системи

Клонові підщепи корисні в:

інтенсивні продуктивні зони;

розплідниках;

невеликі лісосади;

освітніх садах;

місцях, де необхідно обмежити висоту крони.

Частина слаборослих підщеп може вимагати:

постійної опори;

регулярного поливу;

більш родючого ґрунту;

підвищеного догляду.

Тому вони не повинні автоматично використовуватись у віддалених або малокерованих зонах.

Місцева дика підщепа

Формується з місцевих диких чи натуралізованих рослин, добре пристосованих до території.

Його переваги:

адаптація до місцевого клімату;

стійкість до особливостей ґрунту;

зв'язок із локальною біотою;

можливість природного відновлення;

генетичну різноманітність.

Однак перед використанням необхідно перевірити:

сумісність із прищепом;

наявність хвороб;

інвазивний потенціал;

якість плодів підщепи;

утворення кореневої порослі;

вплив на силу зростання.

Проміжна вставка

Іноді між підщепою та прищепи вводиться третій компонент - проміжна вставка, або інтеркаляр.

Вона може використовуватися для:

подолання часткової несумісності;

регулювання сили зростання;

створення певної висоти штамбу;

підвищення зимостійкості стовбура;

поєднання властивостей кількох рослин.

У таких деревах необхідно паспортизувати всі компоненти:

основна підщепа → проміжна вставка → щеплення.

6. Підщепи для різних функціональних зон

Зони природного лісу

У природних ядрах щеплення застосовуються обмежено.

Основний пріоритет:

природне розмноження;

місцеві види;

насіннєва різноманітність;

збереження природного відбору.

Щеплення допускається для:

збереження рідкісної генетичної лінії;

відновлення історичної рослини;

наукового спостереження;

створення резервної копії цінного примірника.

Природоутворюючі дуби, липи, клени, ясені та кедрові сосни переважно повинні розвиватися на власному корінні або з насіння.

Перехідні лісостепові зони

Тут можуть використовуватися сильнорослі насіннєві або місцеві підщепи.

Вони повинні забезпечувати:

глибоке вкорінення;

стійкість до посухи;

здатність зростати при обмеженому догляді;

опір вітру;

довговічність.

Стійкий лісосад

Застосовується поєднання:

насіннєвих підщеп для довговічних дерев;

середньорослих підщеп для основних продуктивних зон;

слаборослих підщеп для ділянок інтенсивного догляду;

місцевих підщеп для експериментальної адаптації;

багатосортних дерев для збереження колекцій.

Розплідникова зона

У розпліднику вирощуються та випробовуються різні комбінації.

Для кожного поєднання оцінюються:

відсоток приживання;

якість щеплення зростання;

сила зростання;

зимостойкость;

посухостійкість;

стійкість до хвороб;

якість плодів;

довговічність;

потреба у поливі;

придатність до конкретної природної зони.

Ремедіаційна зона

На забруднених ділянках не можна використовувати харчові щепи без підтвердженої безпеки.

Навіть якщо щеплення дає якісні плоди, коренева система залишається пов'язаною із забрудненим грунтом.

На таких територіях допустимі:

нехарчові підщепи та щепи;

декоративні форми;

технічні культури;

експериментальні рослини;

насіннєві дерева, матеріал яких не вводиться у харчовий цикл.

Харчові щеплення допускаються лише:

на чистій ізольованій ґрунтовій основі;

після аналізу ґрунту;

після оцінки забруднювачів у плодах;

при постійному моніторингу.

7. Сумісність підщепи та щепи

Для успішного щеплення потрібна біологічна сумісність.

Найбільш надійні комбінації:

усередині одного виду;

між близькими видами одного роду;

між деякими близькими пологами при підтвердженій практиці.

Не можна вважати, що будь-які деревні рослини можна поєднати між собою.

Несумісність може виявлятися:

відразу після щеплення;

за кілька років;

після початку плодоношення;

при сильному навантаженні врожаєм;

після морозу чи посухи.

Ознаки можливої ​​несумісності:

слабке заростання сполуки;

потовщення вище чи нижче місця щеплення;

різка різниця у товщині компонентів;

розтріскування;

відмирання тканин;

пригнічене зростання;

передчасне пожовтіння;

розлом дерева у місці з'єднання.

Відмінності в силі зростання підщепи і щепи можуть призводити до потовщення і руйнування з'єднання.

У довгостроковому проекті недостатньо оцінювати щеплення за один сезон. Сумісність має спостерігатися десятиліттями.

8. Вимоги до щеплювального матеріалу

Підщепа має бути:

здоровим;

правильно визначеним;

вільним від небезпечних інфекцій;

добре укоріненим;

адаптованим до дільниці;

неушкодженим морозом чи посухою;

достатньої товщини для вибраного методу.

Щеплення має бути:

взятий із відомої маткової рослини;

правильно підписано;

вільний від видимих ​​захворювань;

зібрано у відповідний термін;

захищений від пересихання;

збережений при потрібній температурі;

мати життєздатні нирки;

простежуватися за паспортом походження.

Для цінних сортів бажано збирати щепи не з одного, а з кількох здорових маткових дерев однієї підтвердженої лінії.

9. Основні способи щеплення

Вибір методу залежить від:

діаметра підщепи;

віку дерева;

пори року;

виду рослини;

цілі операції;

стани кори;

кваліфікації виконавця.

Копулювання

Використовується, коли підщепа і прищепа мають близьку товщину.

Підходить для:

молодих дерев;

розплідників;

настільного щеплення;

створення нових саджанців.

Головна умова – точне поєднання камбіальних тканин. Хороший контакт камбію сприяє швидкому та міцному зрощенню.

Поліпшене копулювання

Додаткові поздовжні розрізи створюють «язички», які:

збільшують площу контакту;

краще фіксують компоненти;

підвищують стійкість з'єднання.

Щеплення в розщеп

Використовується при більш товстій підщепі.

Застосовується для:

перещеплення молодих дерев;

модифіковані сорти;

відновлення частини крони.

Щеплення за кору

Підходить для щеплення більш товстих гілок або стовбурів, коли кора добре відокремлюється.

Вона дозволяє використовувати сформовану кореневу систему старого дерева для вирощування нового сорту.

Щеплення

Замість живця використовується одна нирка.

Основні варіанти:

Т-подібне окулювання;

щеплення ниркою наприклад;

чіп-бадінг.

Використання однієї нирки дозволяє ощадливо розмножувати рідкісний матеріал.

Щеплення містком

Використовується переважно для порятунку дерев із кільцевим ушкодженням кори.

Щепи створюють обхідний шлях для руху речовин між корінням і кроною.

Аблактування

З'єднуються дві рослини, які до повного зрощення зберігають власне коріння.

Метод може застосовуватись:

для складних видів;

при відновленні цінних рослин;

для формування живих конструкцій;

у експериментальних екосистемних проектах.

10. Використання щеплення на відновленому реголіті

На ранній стадії освоєння реголіту щеплені плодові дерева не повинні бути першими рослинами.

Спочатку формуються:

водний режим;

трав'яний покрив;

чагарники;

піонерні дерева;

органомінеральний горизонт;

захищений мікроклімат.

Після появи стійкої ґрунтово-рослинної системи можна вводити щеплені дерева.

Перевага віддається підщепам, які:

здатні освоювати бідний субстрат;

стійкі до дефіциту вологи;

формують сильну кореневу систему;

не вимагають постійного поливу;

підходять до глибини сформованого ґрунту.

Посадкова яма не повинна перетворюватися на ізольований «горщик» з багатим ґрунтом усередині бідного реголіту. Коріння має поступово переходити в навколишній субстрат.

Тому створюється не тільки посадкова яма, а й:

розширена коренева зона;

вододіл;

перехідна ґрунтова суміш;

мульчована поверхня;

захисна рослинна гільдія

11. Використання щеплення на андосолях

Андосолі можуть забезпечувати хороші умови для плодових дерев, але необхідно враховувати:

кислотність;

доступність фосфору;

вологість;

глибину профілю;

схильність до ерозії;

ймовірність перезволоження;

висоту над рівнем моря.

Підщепи вибираються з урахуванням конкретної ділянки.

На глибоких і вологих андосолях надмірно сильноросла підщепа може формувати занадто потужну крону. На схилах слабка коренева система може знижувати стійкість дерева.

Пріоритетними стають:

гарне закріплення;

відповідність водному режиму;

стійкість до місцевих хвороб;

довговічність;

помірна залежність від зовнішнього догляду.

12. Щеплення як засіб поступової модернізації

Проект розрахований на 150 років із прогнозом на 300 років. За цей час можуть змінитися:

клімат;

склад хвороб;

смакові уподобання;

господарські завдання;

доступність води;

набір стійких сортів.

Щеплення дозволяє модернізувати лісосад без повного знищення зрілих дерев.

Можливі дії:

заміна частини сортів;

додавання нових запилювачів;

введення пізнішого цвітіння;

додавання посухостійких сортів;

збереження старого ґатунку на окремих гілках;

перещеплення пошкодженої частини крони;

створення резервних копій цінних ліній.

Модернізація проводиться поступово, щоб не втратити весь урожай та генетичну основу одночасно.

13. Збереження природотворчого каркасу

Щеплення не повинно перетворювати всі дерева лісу на плодові.

У проекті необхідно зберігати поділ:

Природоутворюючі дерева

Їхня основна функція:

формування лісу;

створення ґрунту;

утримання води;

підтримка біорізноманіття;

довготривала стабільність.

Вони переважно зберігаються у природній формі.

Плодові дерева лісосаду

Їхня функція:

виробництво їжі;

збереження сортів;

підтримка запилювачів;

освітня та господарська діяльність.

Вони можуть широко використовувати систему підщеп та прищеп.

Експериментальні дерева

Використовуються для:

випробування сумісності;

оцінки нових підщеп;

адаптації сортів;

вибірки;

спостереження за довгостроковою стійкістю.

Вони розміщуються в окремих контрольованих зонах і не повинні складати основи всієї екосистеми до підтвердження результатів.

14. Паспорт щепленої рослини

Паспорт щепленого дерева має бути більш докладним, ніж паспорт кореневласної рослини.

У ньому фіксуються:

Якщо дереві кілька привоев, кожен отримує окремий запис.

15. Паспортизація після 16 років

Після 16 років оцінюється як стан дерева, а й стійкість всієї комбінації.

Перевіряються:

міцність з'єднання;

відсутність ознак несумісності;

здоров'я підщепи;

стан коріння;

баланс зростання крони;

стійкість до вітру;

реакція на посухи та морози;

регулярність плодоношення;

якість плодів;

стійкість до хвороб;

освіта порослі;

необхідність опори;

очікувана довговічність.

Щепленому дереву може бути надано один із статусів:

G1 - експериментальна комбінація;

G2 - сумісність попередньо підтверджена;

G3 - стійка продуктивна комбінація;

G4 - цінна спадкова комбінація;

G5 - маточне дерево для розмноження;

G6 - багатосортне колекційне дерево;

G7 - комбінація з ознаками пізньої несумісності.

Паспорт не скасовує подальшого спостереження. Деякі проблеми можуть виявитися через десятиліття.

16. Маткові дерева та банк привоїв

У межах проекту створюється спеціальний банк щеплювального матеріалу.

Він включає:

маткові дерева;

колекційні сади;

резервні розплідники;

холодильне зберігання живців;

каталог нирок;

генетичні записи;

цифровий фотолітопис;

дублювання матеріалу у різних місцях.

Для кожного цінного ґатунку бажано мати:

не менше кількох живих дерев;

рослини на різних підщепах;

резерв за межами однієї природної зони;

щорічно оновлюваний щеплений матеріал;

підтверджений опис сорту.

Це захищає колекцію від:

вогонь;

хвороби;

посухи;

механічного ушкодження;

помилки догляду;

втрати однієї території.

17. Дерева-наступники і щеплення

Для особливо цінного дерева створюються дві форми наступності.

Насіннєва наступність

Насіння зберігає частину генетики, але створює нову унікальну рослину.

Вона важлива для:

адаптації;

природного відбору;

генетичної різноманітності;

поява нових сортів.

Клонова наступність

Щеплення зберігає сортову лінію маткового дерева.

Вона необхідна для:

точного збереження сорту;

історичних дерев;

видатної якості плодів;

рідкісних місцевих форм;

документованої спадщини.

У проекті обидві форми мають доповнювати одна одну.

Насіння створює майбутнє різноманітність. Щепи зберігають перевірену пам'ять рослини.

18. Управління ризиками

До основних ризиків належать:

несумісність;

занесення вірусів та інших патогенів;

неправильне маркування сорту;

слабке місце з'єднання;

ушкодження морозом;

поломка під урожаєм;

утворення порослі підщепи;

надмірне заглиблення місця щеплення;

перехід прищепи на власне коріння;

домінування одного сорту у багатосортному дереві;

надто раннє навантаження врожаєм.

Після щеплення необхідно:

захищати з'єднання від пересихання;

стежити за заростанням;

видаляти поросль нижче за щеплення;

регулювати навантаження;

підв'язувати сильні молоді пагони;

виключати перетяжку обв'язувальним матеріалом;

формувати стійку сполуку з кроною.

19. Основний принцип використання

Підщепа і щеплення не повинні вибиратися окремо один від одного.

Правильна послідовність:

визначити функцію природної зони;

провести аналіз ґрунту та води;

визначити необхідну довговічність дерева;

вибрати відповідну підщепу;

вибрати сумісний щеплення;

перевірити походження матеріалу;

провести щеплення;

спостерігати за зрощенням;

включити дерево у рослинну гільдію;

вести окремий паспорт;

провести розширену оцінку через 16 років;

зберегти наступників та резервний матеріал.

20. Підсумкова формула

Підщепа забезпечує зв'язок з місцем. Щеплення зберігає сорт і плодову функцію. Грунт визначає вибір підщепи. Клімат перевіряє сумісність. Екосистема визначає місце дерева. Паспорт зберігає його походження. Наступники продовжують його лінію.

У системі DREVO щеплення стає інструментом з'єднання трьох рівнів:

стійкість землі → довговічність дерева → збереження рослинної спадщини.