Змішані хвойно-листяні ліси

Змішані хвойно-листяні ліси

Змішаний ліс поєднує хвойні породи - сосну, ялинку, ялицю, модрину, кедр, тис - з листяними: дубом, липою, кленом, в'язом, ясенем, буком, березою, вільхою та плодовими деревами.

Правильно сформований змішаний ліс зазвичай стійкіший за монокультуру, але тільки тоді, коли види підібрані за кліматом, вологістю, грунтом і освітленістю. Просте змішування великої кількості дерев ще створює стійку екосистему.

Головні переваги

1. Стійкість до хвороб та шкідників

У одновидовому лісі шкідник чи хвороба можуть швидко поширитись між однаковими деревами. У мішаному лісі сприйнятливі дерева розділені іншими породами.

Наприклад:

короїд особливо небезпечний великих масивів ялинки;

усихання ясеня вражає ясен, але з дуб, липу чи сосну;

голландська хвороба знищує в'язи, але решта структури лісу зберігається;

грибні захворювання сосни повільніше поширюються через листяні ділянки.

Змішування порід не зупиняє хворобу повністю, але зменшує можливість одночасної загибелі всього лісу.

2. Більш повне використання простору

Різні дерева займають різні рівні.

Так ліс краще перехоплює сонячне світло, утримує вологу та захищає ґрунт.

3. Різноманітна коренева система

Коріння різних порід працює на різній глибині:

ялина має переважно поверхневе коріння;

сосна та дуб можуть формувати глибшу систему;

липа створює потужну розгалужену мережу;

вільха активно освоює вологий верхній горизонт;

Ялиця зазвичай закріплюється глибше ялини.

Це дозволяє деревам отримувати воду та мінеральні речовини з різних шарів ґрунту. Конкуренція повністю зникає, але розподіляється по вертикалі.

4. Поліпшення ґрунту

Хвойна підстилка часто розкладається повільно і може сприяти формуванню кислішого верхнього шару. Листя липи, в'яза, клена, ясеня, вільхи та деяких плодових дерев розкладаються швидше та повертають у ґрунт більше доступних мінералів.

Особливо корисні:

липа – створює м'який гумус;

вільха - фіксує азот у симбіозі з бактеріями;

ясен - швидко повертає кальцій та інші елементи;

клен - прискорює кругообіг поживних речовин;

береза ​​- допомагає відновленню порушеного ґрунту.

Поєднання хвої та листя формує більш різноманітну підстилку, ніж у чистому хвойному лісі.

5. Найкраще регулювання води

Хвойні дерева зберігають частину крони взимку та продовжують затримувати опади. Листяні дерева взимку скидають листя, пропускаючи більше дощу, снігу та світла до ґрунту.

Змішаний ліс:

зменшує поверхневий стік;

затримує сніг;

знижує ерозію;

підтримує вологість повітря;

поступово пропускає воду у ґрунт;

захищає струмки та джерела.

Глибококореневі дерева можуть піднімати воду з нижніх горизонтів, а поверхневе коріння перехоплює короткочасні опади.

6. Стійкість до вітру та бурям

Дерева різної висоти та форми створюють нерівну пологу. Він краще розсіює вітер ніж однорідна стіна однакових дерев.

Особливо корисні поєднання:

ялина з буком, ялицею, кленом та липою;

сосна з дубом та березою;

модрина з кедровою сосною та горобиною;

кедр із дубом та посухостійкими листяними породами.

Але окремі високі хвойні дерева, які раптово відкриті після рубки сусідів, можуть стати більш уразливими до вітровалу.

7. Зниження пожежної небезпеки

Чисті соснові та деякі інші хвойні насадження можуть накопичувати велику кількість сухої хвої, смолистих гілок і легкозаймистого підросту.

Листяні смуги здатні:

утримувати більше вологи;

давати менш горючу підстилку;

зменшувати швидкість розповсюдження низового вогню;

розділяти хвойний масив окремі сектора.

Проте мішаний ліс не є автоматично пожежобезпечним. Сухе дубове листя, чагарники, мертва деревина та густий підліт також здатні горіти.

8. Вища стійкість до зміни клімату

Різні породи по-різному реагують на:

спеку;

посуху;

мороз;

мокрий сніг;

пізні заморозки;

перезволоження;

нові захворювання.

Коли один вид тимчасово слабшає, інші можуть формувати полог. Наприклад, на сухій ділянці зниження життєздатності ялини частково компенсується дубом, сосною, липою дрібнолистою або польовим кленом.

9. Більше біорізноманіття

Хвойні та листяні породи дають різні види їжі та притулків:

хвойне насіння;

жолудь;

волоські горіхи;

ягоди та плоди;

нектар;

ранній пилок;

зимове укриття;

дупла;

мертву деревину;

різну кору для мохів та лишайників.

У такому лісі зазвичай більше екологічних ніш для птахів, комах, грибів, дрібних ссавців та ґрунтових організмів.

10. Різноманітна господарська продукція

Змішаний ліс може одночасно давати:

будівельну деревину;

тверду меблеву деревину;

дрова;

смолу;

лікарська сировина;

мед;

волоські горіхи;

ягоди;

гриби;

корм для тварин;

декоративні гілки та насіння.

Це знижує залежність господарства від однієї породи та одного виду продукції.

Недоліки та ризики

1. Складність правильного підбору порід

Не всі хвойні та листяні дерева сумісні за умовами.

Наприклад:

каштан любить переважно слабокислі ґрунти, а багато липи та польовий клен добре ростуть на вапняних;

ялина потребує більш прохолодного і вологого середовища, ніж дуб пухнастий або кедр ліванський;

кедрова європейська сосна краще почувається в горах, а волоський горіх — на теплих захищених ділянках;

вільха підходить вологим зонам, але не сухій вершині пагорба.

Неправильна суміш призводить не до співпраці, а до гноблення частини дерев.

2. Конкуренція за світ

Деякі породи здатні пригнічувати сусідів щільною кроною.

Найбільш сильні породи, що затіняють:

бук;

ель;

ялиця;

липа;

платан;

клен падубовий;

граб.

Світлолюбні види:

дуб;

сосна;

модрина;

берези;

черешня;

берека;

дика груша;

багато кедрів.

Якщо світлолюбне дерево виявиться всередині щільного тіньового пологу, воно втратить крону, сповільнить зростання чи загине.

3. Конкуренція за воду

На сухих ділянках змішання великої кількості дерев може збільшити споживання води.

Особливо важливо контролювати щільність:

ялини;

бик;

клен;

липи;

швидкозростаючих піонерних дерев;

густого чагарникового підліску.

Глибокі та поверхневі коріння частково поділяють ресурси, але під час тривалої посухи всі рослини починають конкурувати за доступну вологу.

4. Більш складне лісове господарство

Монокультуру простіше:

висаджувати однаковою технікою;

обрізати;

проріджувати;

оцінювати;

рубати;

сортувати;

продавати.

У змішаному лісі дерева ростуть із різною швидкістю і досягають господарської зрілості у різні терміни. Необхідний індивідуальний або груповий догляд.

5. Нерівномірна якість деревини

Якщо породи, що швидко ростуть, затіняють або деформують цінні дерева, можуть виникнути:

криві стволи;

одностороння крона;

надмірна кількість сучків;

уповільнене діаметрічне зростання;

пошкодження під час валки сусідніх дерев.

Щоб отримати якісний дуб, горіх, черешню або кедр, потрібно заздалегідь керувати простір навколо їхньої крони.

6. Підвищена складність механізованого збирання

Різновіковий ліс з кількома ярусами ускладнює застосування великих машин. При рубанні одного дерева можна пошкодити:

молодий підріст;

чагарники;

коріння сусідів;

цінні рідкісні дерева;

ґрунт;

грибні угруповання.

Такий ліс найкраще підходить для вибіркового, а не суцільного господарства.

7. Можливість розповсюдження вогню по вертикалі

Хоча листяні дерева здатні уповільнювати пожежу, густий багатоярусний ліс іноді створює «сходи палива»:

суха трава;

низькі чагарники;

молоді хвойні;

нижні гілки;

крони дорослих дерев.

Тому біля будівель, доріг та протипожежних коридорів нижні сухі гілки та надлишковий хвойний підліт необхідно контролювати.

8. Складність природного відновлення

Тіньовитривалі види часто розмножуються під пологом успішніше світлолюбних.

Без втручання ліс може поступово перейти:

від дуба до бука;

від модрини до ялини або ялиці;

від рідкісних плодових дерев до клена та липи;

від сосни до тіньовитривалого листяного лісу.

Це природний процес сукцесії, але може суперечити цілям проекту. Для збереження дуба, сосни, модрини, береки та плодових видів необхідно створювати світлові вікна.

9. Ризик використання чужорідних видів

У змішану посадку легко додати швидкорослі чи незвичайні дерева, які пізніше починають поширюватися.

Обережність необхідна з такими породами, як:

раб;

клен ясенелистий;

деякі павловнії;

поворот;

сибірський в'яз у окремих регіонах;

деякі декоративні хвойні.

Чужорідне дерево може бути корисним у парку чи дендрарії, але небажано у природному відновлювальному лісі.

10. Можливість обміну деякими шкідниками

Різноманітність зазвичай знижує епідемічний ризик, але деякі види мають спільні шкідники або проміжні господарі.

Наприклад, окремі грибні захворювання використовують дві різні рослини для проходження життєвого циклу. Тому при професійному проектуванні потрібно враховувати як сумісність коренів і крон, а й фітопатологію.

Хвойні та листяні породи доповнюють одна одну

Найбільш вдалі поєднання

Сосново-дубовий ліс

Склад:

сосна звичайна;

дуб скельний або черешковий;

берези;

липа дрібнолиста;

польовий клен;

горобина;

ялівець;

ліщина та глід.

Переваги:

стійкість до помірної посухи;

глибокі та поверхневі корені;

горіхи та жолуді для тварин;

гарне природне поновлення;

порівняно світлий ліс.

Ризик: на бідному сухому ґрунті дуб та густий підлісок можуть посилити дефіцит води.

Ялино-буково-ялицевий ліс

Склад:

ель;

ялиця;

бук;

платан;

в'яз шорсткий;

горобина.

Найкраще місце: прохолодні вологі гірські схили.

Переваги: багатоярусність, снігозатримання, тіневитривале відновлення.

Ризик: у теплих низинах ялина та бук можуть сильно страждати від посухи.

Листяно-кедровий гірський ліс

Склад:

модрина європейська;

сосна кедрова європейська;

горобина;

берези;

ялівець;

вільха зелена у відповідних місцях.

Переваги: морозостійкість, горіхи, захист гірських схилів, зимове світло завдяки листопадності модрини.

Ризик: не підходить для теплих низин та щільної тіні.

Кедрово-дубовий теплий сектор

Для справжнього ліванського або атласького кедра:

кедр окремими деревами;

дуб скельний або пухнастий;

польовий клен;

в'яз польовий;

липа дрібнолиста у більш свіжих місцях;

берека;

горобина домашня;

червоний та ялівець.

Такий комплекс можливий на сонячному, добре дренованому схилі. Кедру потрібно залишити достатньо простору для широкої дорослої крони.

Заплавний змішаний ліс

Склад:

дуб черешковий;

в'яз гладкий;

ясен;

вільха;

біла верба;

місцями ялиця на більш високих прохолодних терасах;

калина та черемха.

Хвойні дерева не можна розміщувати безпосередньо в низькій частині, що регулярно затоплюється, якщо обраний вид не переносить таких умов.

Який відсоток хвойних оптимальний

Єдиної норми немає. Пропорції повинні слідувати місцеперебування.

Для Zürich Oberland на звичайному свіжому ґрунті логічним вихідним орієнтиром може бути 25–35% хвойних та 65–75% листяних, Зі зміною пропорцій по мікрозонах.

Приклад структури лісу DREVO

Верхній довговічний ярус

дуб — 20–30%;

сосна або модрина - 10-20%;

ялиця - 5-10% на прохолодних ділянках;

кедр або кедрова сосна - 1-5%;

липа, в'яз та окремі клени - 10-15%.

Середній ярус

граб;

липа;

польовий клен;

горобина;

тис;

дикі плодові дерева.

Харчовий та рідкісний ярус

каштан;

волоський горіх;

ліщина деревоподібна;

берека;

горобина домашня;

дика яблуня;

дика груша;

черешня.

Кущові краї

ліщина;

глід;

червоний;

калина;

шипшина;

бересклет;

ялівець.

Головний висновок

Змішаний хвойно-листяний ліс зазвичай стійкіший, продуктивніший і біологічніше багатший за чисте насадження. Хвойні забезпечують зимову структуру, деревину, смолу, насіння та захист від вітру. Листяні покращують гумус, дають квіти, плоди та горіхи, створюють сезонний світловий режим і можуть зменшувати пожежну безперервність.

Головні недоліки пов'язані не з самим змішанням, а з помилками проектування: занадто високою щільністю, несумісністю по волозі та ґрунту, затіненням світлолюбних дерев, використанням інвазивних порід та відсутністю поступового догляду.

Для стійкого лісу краще створювати мозаїку спільнот, а не рівномірно перемішувати всі види: хвойно-дубові сухі ділянки, липово-кленові родючі зони, ялицево-букові прохолодні схили, в'язово-ясеневі вологі улоговини та окремі харчові або колекційні галявини.