Амарант (Амарантвиди)

Амарант (Амарантвиди)

Амарант - одна з найцікавіших рослин для відновлення ґрунтів, оскільки поєднує дуже швидке зростання, величезну біомасу, потужну кореневу систему та здатність поглинати деякі важкі метали. На відміну від люцерни або зніту, амарант не є багаторічником, але за один сезон здатний сформувати велику кількість зеленої маси.

Деякі види амаранту досліджуються як перспективні рослини для фіторемедіації кадмію, свинцю, цинку, міді, нікелю та миш'яку. Однак ефективність сильно залежить від виду амаранту, ґрунту та конкретного забруднювача. (mdpi.com)

Основні переваги

1. Коренева система

Амарант має:

потужний стрижневий корінь;

безліч бічних коренів;

велика кількість кореневих волосків.

Це дозволяє йому:

проникати глибше за багато однорічних культур;

використовувати воду із нижніх горизонтів;

розпушувати ущільнений ґрунт;

створювати канали наступних культур.

2. Висока біомаса

Одна з головних переваг амаранту - величезна кількість зеленої маси.

Це особливо важливо при фітоекстракції.

Наприклад:

Рослина А накопичила 100 мг металу/кг біомаса - 1 тонна = 100 г металу.

Рослина Б накопичила 40 мг/кг та біомаса 8 тонн =320 г металу.

Саме тому амарант іноді виявляється ефективнішим за рідкісні гіперакумулятори.

3. Які метали здатний накопичувати

Найкращі результати зазвичай виходять за:

Компакт-диск

Цинк

З

4. Кадмій

Це один із найбільш перспективних варіантів застосування амаранту.

Він здатний:

активно поглинати кадмій;

переносити їх у надземну масу;

утворювати велику біомасу;

переносити помірне забруднення.

Саме тому амарант часто розглядають як альтернативу гірчиці.

5. Цинк

Цинк – необхідний мікроелемент.

При підвищених концентраціях амарант здатний:

активно його поглинати;

частково виводити із ґрунту;

зберігати гарне зростання.

6. Мідь

Мідь витягується гірше,

але завдяки величезній біомасі загальний винос міді може бути високим.

7. Свинець

Тут ситуація інша.

Свинець:

погано розчиняється;

погано транспортується;

часто залишається в корінні.

Тому амарант не вважається найкращою рослиною для Pb.

Найбільш раціонально:

амарант + біовугілля + фосфати + вапнування + дернові трави.

8. Олія

Сам амарант нафту не "їсть".

Однак його коренева система:

насичує ґрунт киснем;

стимулює бактерії;

підтримує грибну сітку.

Тому можливе застосування для:

дизелі;

легких нафтопродуктів;

деяких ПАУ.

9. Радіонукліди

Після аварії на Чорнобильській АЕС вивчалися різні культури, включаючи амарант як потенційні накопичувачі цезію та стронцію. Результати залежать від виду, ґрунту та вмісту калію, тому використовувати амарант для таких завдань слід лише в рамках спеціалізованого радіологічного проекту.

10. Поліпшення ґрунту

Амарант:

✔ покращує структуру

✔ збільшує пористість

✔ створює органічну речовину

✔ стимулює мікроорганізми

✔ захищає поверхню

✔ знижує ерозію

11. Посухостійкість

Амарант значно краще переносить спеку, ніж:

овес;

пшениця;

жито;

ячмінь.

Тому він цікавий для:

Південної Європи;

Марокко;

Західної Сахари (за наявності води на етапі вкорінення);

степових зон.

12. Обмеження

Амарант не любить:

перезволоження;

сильне затінення;

дуже кислі ґрунти;

сильне засолення.

13. Використання після фіторемедіації

Якщо амарант вирощувався на забрудненій території,

його не можна використовувати:

як їжу;

як корм;

для виробництва олії;

для борошна;

для круп;

для лікарських засобів.

Вся біомаса розглядається як потенційно забруднена і має утилізуватися контрольованим способом.

Амарант та інші рослини

Перспективи для проекту DREVO

Для масштабної рекультивації земель особливо перспективною виглядає комбінація рослин із різними функціями:

Амарант — швидке накопичення біомаси та часткова фітоекстракція кадмію та цинку.

Люцерна — відновлення ґрунтової біології та азотного циклу.

Технічні коноплі — структурування ґрунту, висока біомаса та додаткова фітоекстракція.

Міскантус - Довготривала стабілізація поверхні та накопичення органічної речовини.

Іва - Глибока коренева система та контроль водного режиму.

Кіпрій — відновлення природної сукцесії та підтримка біорізноманіття.

Такий багатоярусний підхід зазвичай виявляється більш ефективним і стійким, ніж використання однієї «універсальної» рослини, оскільки різні види виконують функції, що взаємодоповнюють, на різних етапах відновлення екосистеми.